Archive for the ‘Шевченківський район’ Category

Розташування – Шевченківський район (північ Львова)

Сучасна назва – з 1991 року

Попередні назви – від 1923 до 1980- Господарська, від 1980р. – Ковпака(на честь радянського партизанського ватажка)

Забудова вулиці – 9-и поверхова 80-их років та одноповерхова конструктивістська 30-их рр. Будинок № 27 за радянських часів був універсамом, зараз тут «Барвінок»,під № 38 розташована православна церква Бориса і Гліба.

Персона – Микола Хвильовий.

Микола Григорович Фітільов, а саме таким було справжнє ім’я Миколи Хвильового,народився 13 грудня 1893 року в селищі Тростянець на Харківщині (зараз це райцентр Сумської області) в родині вчителів. Брав участь у Першій світовій та громадянській війнах. Став  свідком революційної доби, коли імперської армії опинилися в стані невизначеності та хаосу. Він був також свідком і, можливо, учасником творення українських частин на фронті. О. Ган твердить, що Хвильовий активно включився в українізаторський  рух, виступав на армійських мітингах 14-ої дивізії, був обраний до солдатського комітету дивізії, де він, за своєю вдачею, керував культурно-освітньою комісією. На фронті писав у фронтовій українській газеті поезії і фейлетони, підписуючи псевдонімом «Дядько Микола». У 1919р. вступив до КП(б)У. Згодом  переїхав до Харкова і того ж року почав друкуватися. Активно заявив про себе, як один з організаторів літературно-художнього життя, член-засновник багатьох тогочасних літературних організацій — «Гарт» (1923), «Урбіно», «ВАПЛІТЕ»(Вільної академії пролетарської літератури) (1925), «Пролітфронт»(1930). Одначе це не минулось для нього добре. Під тиском критики «Пролітфронту» Микола Хвильовий разом з Павлом Тичиною, Миколою Кулішем, Юрієм Яновським та ще 14 письменниками вступають до ВУСПП (Всеукраїнської спілки пролетарських письменників).

У 1920-ті роки повністю підтримує і впроваджує в життя політику «українізації». У своїх памфлетах виступав проти русифікаційного і «просвітянського» векторів розвитку української радянської культури під гаслами: «Геть від Москви!», «Україна або Малоросія?», «Орієнтація на психологічну Європу». За ці погляди був підданий нищівній критиці: після листа Сталіна «Тов. Кагановичу и другим членам ПБ ЦК ВКП(б)У» від 26 квітня 1926 р. і послідуючій за цим серії розгромних статей в пресі московського та республіканського керівництва (боротьба з «хвильовізмом»). Через це в 1926–1928 роках змушений був публічно засудити свої погляди та відмовитися від них. У грудні 1927 —березні 1928 перебував у Берліні та Відні. У січні 1928, перед поверненням в Україну, у листі до газети «Комуніст» засудив своє гасло «Геть від Москви!». Однак його покаяння було вимушеним і нещирим. Після повернення в Україну продовжував втілювати попередню ідеологічну орієнтацію ВАПЛІТЕ у створених ним журналах «Літературний ярмарок» (1928–1930) та «Пролітфронт» (1930–1931). Після закриття обох журналів пробував писати, дотримуючись «партійної лінії», однак був майже цілком ізольований від літературного життя радянським режимом. На знак протесту проти голодомору 1932—33 та арешту свого приятеля Михайла Ялового (що стало початком нової хвилі масових репресій проти української творчої інтелігенції) 13.5.1933 у Харкові покінчив життя самогубством. Смерть Хвильового стала символом краху ідеології українського націонал-комунізму й кінця українського національного відродження 1920—30-х. Твори та ім’я Хвильового залишалися забороненими аж до останніх років існування тоталітарного режиму в Україні.

mukola_xvulovuy_ukrtvir.info_

справа Хвильвогоnrt_20060801a_0017

Advertisements

Розташування – Шевченківський район між вулицями Панча та Варшавська

Сучасна назва – з 1993 року

Колишні назви – до 1929 року – вул..Станіслава
Конарського(польський педагог, реформатор освіти); з 1929 року – назва На Торфи; з 1946 року- частина вул. Торф’яної.

Забудова вулиці – двоповерховий конструктивізм 30-их рр.., багатоповерхівки 70-80-их рр..

Персона:

Ім’я Юрія Липи не є таким вже й відомим широкому загалу, але тим не менше,ця постать є достатньо значимою для нашої історії. Майбутній громадський діяч, поет, письменник, лікар, публіцист та геополітик Юрій Іванович Липа народився 5 травня 1900 року в місті Одеса тодішньої Російської імперії у сім’ї значного громадсько-політичного діяча Івана Липи, який був комісаром Одеси від Центральної Ради, міністром культури і віросповідань УНР та міністром здоров’я УНР в екзилі(з 1921 року).

Освіту молодий Юрій здобув у гімназії №4 в Одесі, де й вступив до Новоросійського університету. У 1917 р. молодий юнак робить свої перші кроки на літературній ниві — він є редактором часопису «Вісник Одеси», пише свої перші брошури: «Союз визволення України» (історія і діяльність), «Королівство Київське за проектом Бісмарка», «Носіть свої відзнаки», «Гетьман Іван Мазепа», які побачили світ у заснованому батьком видавництві «Народний стяг». Тоді ж, з огляду на загрозу більшовицького перевороту в м. Одесі вступає до Гайдамацької дивізії, бере учать у боях за Одесу з більшовиками.

Після поразки визвольних змагань вступає в Познанський університет, де здобуває фах лікаря. В цей час стає організатором патріотичного гуртка. Після завершення у 1929 році університету разом з Є.Маланюком стає одним з організаторів літературного гуртка «Танк». Активно друкує свої літературні роботи – «Козаки в Московії»,«Нотатник»,«Гринів» та інші. В кінці 30-их років написав дві політичні праці «Українська доба» й «Українська раса», в яких проаналізував політичні доктрини Європи XX століття. Найповніше ідейно-філософські погляди Липи розкриті в його «всеукраїнській трилогії» — «Призначення України» (1938), «Чорноморська доктрина» (1940) та «Розподіл Росії» (1941). В цих працях Юрій Липа виступає як теоретик сучасної української геополітики.
У 1940 році створює у Варшаві Український Чорноморський інститут – науково-дослідну установу вивчення політичних і економічних проблем, що постануть перед Україною після здобуття незалежності. Протягом 1940—1942 років ними було видано 40 актуальних праць. Після переїзду влітку 1943 до Яворова (тепер Львівська область) став одним з активних учасників українського руху Опору. Працюючи як лікар, Липа організував підпільні курси по підготовці медичних кадрів для Української Повстанської Армії, готував тексти листівок та відозв до населення і німецьких солдат. З липня 1944 – інструктор першої Старшинської школи УПА в Карпатах. Потрапив до рук НКДС в с.Іваники Яворівського району 19 серпня 1944 року, а вже 20 серпня він був замордований в с.Шутова Яворівського району. Похований в с.Бунів теж Яворівського району.

Голові філософські праці:
• «Українська доба»
• «Українська раса»
• Геополітичні орієнтири нової України
• «Великі заповіти»,
• “Призначення України” (1938)
• «Чорноморська доктрина» (1940),
• «Розподіл Росії» (1941)

липа2 липа